Третій клас є переломним в житті молодшого школяра. Багато вчителів відзначають, що саме з другого року навчання діти починають дійсно усвідомлено відноситися до навчання, виявляти активну зацікавленість до пізнання.
Це багато в чому пов'язане з тими значними змінами, які відбуваються в загальному інтелектуальному розвитку дітей в даний період. Психологічні дослідження показують, що між другим і третім класами відбувається "стрибок" в розумовому розвитку учнів. Саме на цьому етапі навчання відбувається активне засвоєння і розвиток розумових операцій, інтенсивніший розвиток отримує вербальне мислення, тобто мислення, що оперує поняттями.
Нові можливості мислення стають підставою для подальшого розвитку інших пізнавальних процесів: сприйняття, уваги, пам'яті.Відомий дитячий психолог Д.Б. Ельконін так писав про особливості розвитку молодших школярів: "Пам'ять в цьому віці стає мислячою, а сприйняття таким, що думає".
Активно розвивається і здатність дитини довільно управляти своїми психічними процесами, вона вчиться володіти своєю увагою, пам'яттю, мисленням.
Ці зміни в інтелектуальному розвитку третьокласників мають бути активно використані в розвиваючій роботі з дітьми. У бесіді з батьками психологові важливо підкреслити, що саме вони можуть надати істотну допомогу в проведенні такої роботи, направленої на реалізацію значних потенційних можливостей дітей цього віку.
Добре розвинені властивості уваги і її організованість є чинниками, що безпосередньо визначають успішність навчання в молодшому шкільному віці. Як правило, успішні учні мають кращі показники розвитку уваги.
Спеціальні дослідження показують, що різні властивості уваги вносять неоднаковий "внесок" в успішність навчання з різних шкільних предметів. Так, при опануванні математики провідна роль належить об'єму уваги; успішність засвоєння української мови пов'язана з розподілом уваги, а навчання читанню – із стійкістю уваги. Таким чином, розвиваючи різні властивості уваги, можна підвищити успішність школярів з різних учбових предметів.
Складність, проте, полягає в тому, що різні властивості уваги піддаються розвитку в неоднаковому ступені. Найменш схильний до впливу об'єм уваги (але навіть він різко – у 2 рази – збільшується впродовж молодшого шкільного віку). В той же час такі властивості уваги, як розподіл, перемикання і стійкість, можна і потрібно у дитини тренувати.
Педагог може запропонувати батькам комплекс ігор, завдань і вправ, направлених на розвиток уваги: всілякі варіанти коректурних завдань, "переплутані лінії", пошук прихованих фігур і багато інших.
Для успішності в навчанні необхідно також розвивати пам'ять молодших школярів.
Найбільш поширений прийом запам'ятовування у молодших школярів – багатократне повторення, що забезпечує механічне заучування. Проте при зростаючому об'ємі учбового матеріалу він перестає себе виправдовувати. Тому вже в початковій школі діти починають випробовувати потребу якісно інших способів роботи.
Вдосконалення пам'яті у молодших школярів пов'язане насамперед з придбанням і засвоєнням таких способів і стратегій запам'ятовування, в основі яких лежить організація матеріалу, що запам'ятовується. Прийоми смислового запам'ятовування, логічна пам'ять вимагають спеціальних зусиль з свого формування.
Основою логічної пам'яті є використання розумових процесів як опора, засіб запам'ятовування. Така пам'ять заснована на розумінні.
В зв'язку з цим доречно пригадати вислів Л.М.Толстого: "Знання лише тоді знання, коли воно придбане зусиллям думки, а не однією пам'яттю".
Як розумові прийоми запам'ятовування можуть бути використані виділення смислових опор, класифікація, складання плану та ін.
Доцільно продемонструвати дітям і різні мнемотехнічні прийоми, а також розкрити можливості письмової мови як засобу запам'ятовування.
Для того, щоб розумова дія могла бути використане як опора для запам'ятовування, саме ця дія має бути спочатку сформована. Наприклад, перш ніж використовувати прийом класифікації для запам'ятовування якого-небудь матеріалу, необхідно опанувати класифікацію як самостійну розумову дію.
Тому особливо важлива роль в роботі з дітьми належить розвитку їх розумових здібностей.Основна увага має бути приділена навчанню елементам логічного мислення: виділенню різних ознак предметів, порівнянню, знаходженню спільного і відмінного, класифікації, умінню давати прості визначення.
Направляючи зусилля на розвиток мислення дітей, батькам необхідно враховувати їхні індивідуальні особливості (склад розуму, пізнавальний стиль, темп розумової діяльності, здатність сприйняття та ін.). При цьому не слід забувати і про якісну своєрідність мислення дитини в молодшому шкільному віці.
Не дивлячись на інтенсивний розвиток вербального, понятійного мислення, більшість дітей приблизно до 10 років відносяться не до розумового типу, а до художнього. Тому цілеспрямований розвиток понятійного мислення слід поєднувати з не менш цілеспрямованим вдосконаленням образного мислення і приділяти увагу розвитку дитячої уяви.
Тепер звернемося до такої важливої проблеми, як розвиток у школярів інтересу до читання."Люди перестають мислити, коли вони перестають читати" – вважав філософ Д.Дідро.
ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ ТРЕТЬОКЛАСНИКІВ
Перебування дитини в третьому класі знаменується тим, що обов’язковими стають домашні завдання, а дітям ставлять оцінки. Усе це досить непросто для дитини.
Існують секрети для батьків щодо підтримки дитини в даний період:
1. Нагадати дитині, що домашні завдання потрібні для відпрацювання того, що в класі пояснював вчитель, інакше в довгострокову пам’ять знання не переходять.
2. Навички виконання домашньої роботи без допомоги і підтримки дорослого практично не формуються — такі особливості засвоєння навчального матеріалу дітьми в початковій школі.
3. Якщо батьки не контролюють і не допомагають виконувати домашнє завдання, то дитина може його не робити і не записувати.
4. Важливо спочатку перевіряти і зіставляти те, що дитина записала у щоденник, і те, що дійсно було задано (діти подекуди не записують частину завдань у щоденник).
5. Необхідно визначити конкретний час для виконання домашнього завдання і прагнути, щоб дитина робила уроки в один і той самий час.
6. Допомагати дитині робити домашнє завдання і перевіряти те, що дитина зробила.
7. Навчити дитину організовувати своє робоче місце для виконання роботи.
8. Показувати власний приклад організованості і зібраності.
9. Прийняти, що погані оцінки в процесі навчання неминучі, тому важливо не сварити дитину за них, а навпаки, допомогти розібратися.
10. Важливо сприймати оцінки як показники «навчальної температури»: двійка — це сигнал до того, що знання «приболіли» і їм потрібне лікування, а не мораль.
11. Не думати, що якщо мама й тато добре вчилися в школі, то їхня дитина обов’язково буде відмінником —ми всі різні.
12. Дитині нічим не допоможуть розповіді батьків про те, що вони закінчили школу із золотою медаллю, а до ВНЗ із червоним дипломом, зате тривожність можуть сформувати.
13. Якщо сварити дитину за двійки, то в неї може з’явитися шкільна тривожність, яка сильно впливатиме на успішність дитини. Навіть найрозумніша дитина може отримати низьку оцінку, якщо боятиметься, адже страх блокує пізнавальну діяльність.
14. Не вимагати від дитини більше, ніж вона може в даний момент.
15. Важливо самим батькам спокійно ставитися до оцінок і не вимагати від дитини тільки високих балів — якщо мама дуже сильно переживає через оцінку, то й у дитини з’являється тривожність і страх не виправдати очікування мами.
16. Важливо вчити дитину порівнювати свої досягнення з її ж досягненнями, але за попередній період.
17. Обов’язково хвалити за успіхи, створювати ситуації успіху, відзначати найменші просування у навчанні.
18. Ніколи не порівнювати досягнення дитини з досягненнями інших дітей.
19. Дитина повинна бачити, що помилятися — це нормально, що помиляються і мами, і тата і бабусі й дідусі.
20. Діти часто сприймають оцінку як визначення дорослими її особистості, тому треба бути дуже тактовним у спілкуванні з дитиною та вчити розділяти: «Я хороший, але в роботі я зробив 20 помилок і тому отримав 2».
21. Важливо дитину налаштовувати на те, що якщо вірити в успіх і намагатися, то все обов’язково вийде.
Наші діти
Як допомогти дитині стати читачем?
До третього класу у різних дітей складається неоднакове відношення до читання як самостійного інтелектуального заняття.
Як правило, в кожному класі є дві групи дітей, що демонструють полярне відношення до читання. Одні читають охоче і багато, не розлучаються з книгою. Інші, навпаки, не люблять читати, роблять це лише з примусу. Саме друга група учнів, як правило, викликає особливе занепокоєння вчителів і батьків.
Діти, які не люблять читати, нерідко погано володіють технікою читання. Саме відсутність добре відпрацьованого навику читання може служити перешкодою для вільного спілкування дитини з книгою. В цьому випадку слід приділити особливу увагу опрацюванню технічної сторони читання, яка, як і будь-який інший навик, вимагає спеціальних зусиль і часу для закріплення уміння і його вдосконалення. Часу, відведеного для цього на уроках читання, очевидно недостатньо. Для закріплення навику читання дитя потребує систематичних, щоденних домашніх вправ.
Формування навику читання тісно пов'язане із спільним мовним розвитком дитини, тому в разі явної скрути слід звернутися за необхідними рекомендаціями до логопеда.
Фахівці, що займаються проблемами дитячого читання, стверджують: для поліпшення навиків читання особливе значення має емоційний стан дитини. Батькам необхідно пам'ятати, що малюк, коханий ними незалежно від своїх недоліків, одержує емоційну підтримку дорослих, а значить, упевнений в собі, легше навчається, у тому числі і читанню.
Однак, багато третьокласників володіють технікою читання достатньо добре, проте не є активними і самостійними читачами. Батьки нерідко нарікають на те, що дитя не виявляє великої зацікавленості до книг, зате багато часу проводить біля телевізора або комп'ютера.
Потреба в читанні не виникає сама по собі і не складається в результаті примусового спілкування з книгою. Насильство тут неприпустимо. Любов до читання закладається роками, і первинне значення при цьому має відношення до читання самих батьків. Чи люблять в сім'ї читати? Чи є в будинку своя бібліотека? Чи часто дитя бачить батьків з книгою? Чи діляться вони з дітьми своїми враженнями про прочитане? Чи стежать батьки за книжковими новинками, у тому числі і в області дитячої літератури?
Як правило, читати люблять діти батьків, які багато читають.
ПОРАДА БАТЬКАМ
Якщо батьки серйозно стурбовані недостатньо зацікавленим відношенням дитини до читання, їм можуть згодитися поради американського психолога В.Уїльямса. Ось деякі з них:
• Насолоджуйтеся читанням самі і виробіть у дітей відношення до читання як до задоволення.
• Нехай діти бачать, як ви самі читаєте із задоволенням: цитуйте, смійтеся, заучуйте уривки, діліться враженнями про прочитане і тому подібне.
• Показуйте, що ви цінуєте читання: купуйте книги, даруйте їх і отримуйте як дарунки.
• Нехай діти самі вибирають собі книги і журнали (у бібліотеці, книжковому магазині і тому подібне).
• На видному місці будинку повісьте список, де буде відображений прогрес дитини в читанні (скільки книг прочитано і за який термін).
• Виділіть удома спеціальне місце для читання (затишний куточок з полицями і тому подібне).
• У будинку має бути дитяча бібліотека.
• Збирайте книги на теми, які надихнуть дітей ще щось прочитати про це (наприклад, книги про динозаврів або космічні подорожі).
• Запропонуйте дітям до або після перегляду фільму прочитати книгу, за якою поставлений фільм.
• По черзі читайте один одному розповіді або смішні історії. Розважайте себе самі замість того, щоб дивитися телевізор.
• Заохочуйте дружбу дитини з дітьми, які люблять читати.
• Розгадуйте з дітьми кросворди і даруйте їх їм.
• Заохочуйте читання дітей вголос, коли це лише можливо, щоб розвинути їх навик і упевненість в собі.
• Частіше запитуйте думку дітей про книги, які вони читають.
• Заохочуйте читання будь-яких матеріалів періодичного друку: навіть гороскопів, коміксів, оглядів телесеріалів – нехай діти читають все що завгодно!
• Дітям краще читати короткі розповіді, а не великі твори: тоді у них з'являється відчуття закінченості і задоволення.
• Нехай діти кожен вечір читають в ліжку перед тим, як заснути.
Перебування дитини в третьому класі знаменується тим, що обов’язковими стають домашні завдання, а дітям ставлять оцінки. Усе це досить непросто для дитини. 
